довбати — I = довбти (ударяючи твердим предметом, порушувати цілісність чогось), роздовбувати, роздовбати, длубати; продовбувати, продовбати, продовбти (отвір, дірку); видовбувати, видовбати (заглибину, ямку) II ▶ див. дзьобати, колупати, критикувати … Словник синонімів української мови
довбати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
додовбувати — ую, уєш, недок., додовба/ти, а/ю, а/єш і додовбти/, бу/, бе/ш, док., перех. Закінчувати довбати; довбати до певної межі, до певного часу. Додовбувати долотом дірку … Український тлумачний словник
видовбувати — ую, уєш, недок., ви/довбати, аю, аєш і діал. ви/довбти, бу, беш, док., перех. 1) Довбаючи, робити заглибину або отвір у чому небудь. 2) Довбаючи, виймати, витягати що небудь звідкись. 3) діал. Видзьобувати … Український тлумачний словник
дзюбати — дзю/ба/ю, дзю/ба/єш, недок. 1) Те саме, що дзьобати. 2) зах. Довбати дзюбаком … Український тлумачний словник
довбання — я, с. Дія за знач. довбати … Український тлумачний словник
довбатися — а/юся, а/єшся і рідко довбти/ся, бу/ся, бе/шся, недок., розм. 1) Риючись у чому небудь, дошукуватися чогось. 2) Займатися якоюсь копіткою справою; робити що небудь дуже повільно або невміло; вовтузитися, копирсатися. 3) Пас. до довбати, довбти … Український тлумачний словник
довбнути — ну/, не/ш, док., перех. і без додатка. Однокр. до довбати 1) … Український тлумачний словник
довбти — див. довбати … Український тлумачний словник
задовбати — а/ю, а/єш, док., задо/вбувати, ую, уєш, недок., перех. 1) Почати довбати. 2) Довбаючи який небудь предмет, закріпити, залагодити в ньому щось … Український тлумачний словник
